Аліна Сваровскі Silentum (Роман) Introductio ...колись ти приїдеш РІ РѕРґРЅРµ РїРѕС…РјСѓСЂРµ місто, набереш номер РјРѕРіРѕ мобільного С– РјРё таки зустрінемось.РЇ подарую тобі себе. Так, РїСЂРѕ РІСЃСЏРє випадок. Подарую С– Р·РЅРёРєРЅСѓ РІ напівосвітлених провулках того півторамільйонного дощового міста, РєСѓРґРё ти приїдеш, щоб повернути минуле, Р° СЏ - щоб знайти СЃРІРѕС” майбутнє. Але РјРё РѕР±РѕС” залишимося РЅС– Р· чим. Невже Р·РЅРѕРІСѓ твій короткий РІС–Р·РёС‚ покладе край СѓСЃСЊРѕРјСѓ? Невже Р·РЅРѕРІСѓ... Що Р¶, СЏРє РІС–РґРѕРјРѕ, РІСЃРµ починається лише тоді, коли щось закінчується. ...РЇРє помирають земні янголи? Мовчки. Без жалю. Несподівано для себе С– для світу. Картинно здіймають СЂСѓРєРё РґРѕ неба, хвилина-РґРІС– - С– стрімко падають СѓРЅРёР·. Рђ потім С—С… знаходять С–Р· розбитим чолом С– ледь помітною гримасою болю РЅР° РѕСЃСЏСЏРЅРѕРјСѓ внутрішнім світлом обличчі. РЇРє помирала СЏ? ... Пам'ятаєш? Пам'ятаєш мене маленькою дівчинкою? Дівчинкою Р· дуже великими комплексами, СЏРєР° мріяла РїСЂРѕ РґРёРІРѕ, РїСЂРѕ РІРёСЃРѕРєСѓ любов, РїСЂРѕ земну славу С– РєСѓРїСѓ бабок Сѓ кейсі. Це СЏ була такою... Рђ хто СЏ тепер?.. РќРµ такою СЏ хотіла бути, Господи!.. - волаю СЏ РґРѕ Всевишнього - саме РґРѕ Всевишнього, Р° РЅРµ РґРѕ того бездушного лиця РЅР° С–РєРѕРЅС– Сѓ провінційній церкві. Так, СЏ РЅРµ змогла залишитися святою Сѓ масовому РїСЃРёС…РѕР·С–. Але... Знаєш, навіть СЏРєР±Рё Господь дав мені ще РѕРґРЅРµ життя, то СЏ прожила Р± Р№РѕРіРѕ так само - РЅРµ жалкуючи РЅС– РїСЂРѕ що. РЇ більше РЅС– РїСЂРѕ що РЅРµ благаю. РђРјС–РЅСЊ. Р† Господь викреслить жовтим маркером РјРѕС” С–Рј'СЏ Р·С– СЃРІРѕРіРѕ блокнота. РЈСЃРµ. Рђ те, що ти прочитаєш далі (якщо, Р·РІС–СЃРЅРѕ, прочитаєш), РЅРµ має сенсу - РЅС–С…Рѕ РЅРµ повірить, що інколи нас убивають Сѓ підлітковому віці. Хто вбиває? Суспільство? Державний устрій? Р—РњР†? - Любий РјС–Р№, та РјРё самі себе вбиваємо. РЈСЃС– РјРё самогубці РЅР° тернистому життєвому шляху. Р† ... тієї осені, СЏРє це постійно відбувається восени, падав РґРѕС‰. РЈ повітрі відчувався надлишок РєРёСЃРЅСЋ С–, мабуть, СЃСѓРјСѓ. РЇ тоді ще бігала РґРѕ школи РЅР° РґСЂСѓРіСѓ Р·РјС–РЅСѓ... Гарні були часи. Мені одинадцять, С– СЏ вже трохи самостійна. РЇ ненавиджу математику С– нахабно дивлюся Сѓ РІС–РєРЅРѕ, Р° там - океан яскравих парасольок, обліплених Р·РіРѕСЂРё РјРѕРєСЂРёРјРё жовтими листками. РўРѕРіРѕ РґРЅСЏ СЏ вперше прогуляла школу. РњРё Р· однокласницею мовчки йшли РїС–Рґ дощем С– їли пісочне тістечко. РўРµ саме, що продавалося Сѓ шкільній їдальні Р·Р° тридцять Рї'ять РєРѕРїС–Р№РѕРє. РћРґРЅРµ РЅР° РІРѕС…, Р±Рѕ РЅР° ті гроші, що наші мами дали нам РЅР° сніданок, накупили жуйок. Р† тоді РђРЅСЊРєР° сказала: - Мала, Р° що СЏРє РјРё гайнемо РЅР° Фурочку? - Мені взагалі-то мама РЅРµ дозволяє так далеко ходити. - Пусте, РѕРґРЅСѓ Р·СѓРїРёРЅРєСѓ пройти. РЇ РѕРЅ сама аж РЅР° Р—РёРіС–РЅР° пішаком ходжу... Знаєш, Р° СЏ тобі заздрю. РЈ тебе гарна СЃС–Рј'СЏ. РќРµ те що РјРѕСЏ:старший братан РІС–РґСЃРёРґС–РІ РЅР° Р·РѕРЅС– Рї'ять СЂРѕРєС–РІ, середульший СЃС–РІ Сѓ минулому році, сеструха лярва натуральна,клієнтів РЅР° РґС–Рј приводить, батя Р· матінкою квасять РїРѕ-чорному, РґРѕ мене РІСЃС–Рј РїРѕ фіг, Р° СЏ маю РґРѕ школи сходити, малого Р· дитсадка забрати, зробити щось поїсти С– РЅРµ заважати кентам старшого курити траву С– знімати подружок моєї сестри. - Р’РѕРЅРё що, сплять разом? - наївно перепитала СЏ. - Да, Р° що? - Але після цього бувають діти, ти Р¶ сама говорила. - РќСѓ, аборт зроблять, С– Р·РЅРѕРІСѓ... - Рђ що таке аборт? - Блін, СЏРєР° ти ще дитина. Це, тіпа, РЅСѓ, СЏ точно РЅРµ можу пояснити, але РјРѕСЏ Р—С–РЅРєР° завжди каже мамі, коли РІРѕРЅРё Рї'ють РЅР° РєСѓС…РЅС– РІРёРЅРѕ, що РІ разі чого зробить аборт. - РђРЅСЊРєР° витягла Р· кишені пачку сигарет. - Будеш? - РќС”... Рђ ти що, палиш? - Так... бавлюся. Для понту, -В  С– РІРѕРЅР° закурила. Неприємно імжило, С– СЏ думала РїСЂРѕ те, СЏРєР° Р¶ доросла С– смілива РјРѕСЏ однокласниця РђРЅСЊРєР°. ... РњРё навіть РЅРµ помітили, СЏРє дійшли РґРѕ Фурочки С– поринули РІ безодню обшарпаного РїРѕРґРІС–СЂ'СЏ С–Р· Рї'СЏРЅРёРјРё будинками. Шприци С–Р· залишками РєСЂРѕРІС–, недопалки, порожні пляшки Р№ бульбулятори РјС–Р¶ чорнобривців, зірвані оголошення, використані гандони, лайно, блювотиння, графіті РЅР° дощаних парканах, зламані гойдалки - цього вистачало, щоб РјРѕС— уявлення РїСЂРѕ СЃРІС–С‚ опинилися РїС–Рґ загрозою цілковитої руйнації. Але... Але - СЏ побачила твоє обличчя. Немовби щось зламалося РІ мені. Р’ РѕРґРЅСѓ мить СЏ стала іншою. РђРЅСЊРєРё вже РЅРµ було  біля мене: РІРѕРЅР°, така смілива, злякалася, побачивши твою компанію, С– втекла. Рђ СЏ стояла С– мріяла РїСЂРѕ тебе, навіть РЅРµ знаючи тебе. РўРё СЃРёРґС–РІ Р·Р° дерев'СЏРЅРёРј столиком, РїРёРІ РїРёРІРѕ С– РєСѓСЂРёРІ. Коло тебе грали РІ карти твої старші РґСЂСѓР·С–. Р—РіРѕРґРѕРј РІРѕРЅРё погано скінчили - РѕРґРЅС– щільно сидять Сѓ "системі", твердячи, що люблять лише РґРІС– речі: наркотик С– смажену картоплю, але наркотик дужче; інших поступово знищує Р·РѕРЅР°; Р° декого залишається С…С–Р±Р° РїРѕРј'янути, поставивши РІ церкві свічку... Але тоді РІСЃРµ здавалося таким романтичним. РўРѕР±С– лише чотирнадцять, ти думаєш, що ти дорослий, Р±Рѕ РЅРµ розумієш, що сам украв СЃРІРѕС” дитинство. Хтозна-чому ти РїС–РґРІС–РІСЃСЏ Р·-Р·Р° столу Р№ рушив РґРѕ мене. - Мала, ти загубилася, РґР°? - РђРіР°. - Давай СЏ тебе проведу РґРѕРґРѕРјСѓ? - Рђ ти мене РЅРµ СЃРєСЂРёРІРґРёС€? - РќРµ Р±С–Р№СЃСЏ, мала, СЏ тебе ніколи РЅРµ скривджу. РўРё мені РІС–СЂРёС€? РЇ промовчала, лише простягнула РґРѕ тебе СЂСѓРєСѓ. РўРё РїСЂРѕРІС–РІ мене РґРѕ десятиповерхівки С– Р·РЅРёРє Сѓ провулках. РЇРєР±Рё СЏ тоді фарбувала РІС–С—, РјРѕС— щоки вкрилися Р± чорними смугами. Дощ, любий РјС–Р№, РґРѕС‰... ІІ РњРѕС” життя. Театральна студія, школа модельок, РґРІС–Р№РєРё Р· алгебри, одиниці Р· С…С–РјС–С—, конфлікти Р· однокласниками, ліфчики РґСЂСѓРіРѕРіРѕ СЂРѕР·РјС–СЂСѓ, Рї'ятдесятишестисантиметрова талія, РІС–С— РґРѕ неба, яскравий макіяж, відвертий РѕРґСЏРі, РІРёСЃРѕРєС– РїС–РґР±РѕСЂРё Р№ абсолютна порожнеча РІ очах. РЇ змінила школу. Мені було РїРѕ фіг, СЏРєРµ там товариство, СЏ просто хотіла бути ближчою РґРѕ тебе. Украсти РІ РѕРґРЅРѕРіРѕ Р·С– старших пациків папірець С–Р· твоїм номером. Бачити РІ шкільному ватерклозеті сліди чиїхось любощів С– думати, що С—С… залишив ти, коли бавився там ізчерговою лярвою, РїРѕРєРё Сѓ спортзалі триває дискотека... Це справді вважалося круто - курити "траву", закидати "колеса", вгашуватися алкоголем РґРѕ ручки, щоб потім товариші несли бездиханне тіло РґРѕРґРѕРјСѓ, Р° батьків хапав серцевий напад; віддаватися РЅР° дискотеках Р·Р° бокал РїРёРІР° та комплімент першому-ліпшому, хай С– Р· трагічними наслідками РЅР° кшалт венеричних С…РІРѕСЂРѕР±, ранніх абортів або РЅРµ менш ранніх С– небезпечних пологів... РҐР°! Мені були РѕРіРёРґРЅС– ті дванадцятирічні РїРѕРєРёРґСЊРєРё, СЏРєС– оббльовували РєРѕСЂРёРґРѕСЂРё, обдовбашись трамом, добутим Р·Р° поцуплені РІ батьків гроші. Єдиними людьми, РґРѕ СЏРєРёС… СЏ відчувала СЃСЏРєРёР№-такий жаль, були вчителі. РўР° що мені РґРѕ РЅРёС…?.. Мені були чужі РІСЃС– - СѓСЃС–, РєСЂС–Рј тебе. Утім, Сѓ кожному відчуженні С” лише крапля відчуження, решта - прагнення Р№РѕРіРѕ позбутися. РќС–, СЏ РЅРµ курила. Р† РЅРµ пила. Р—Р° це мене чекала безчесна роль цапа-відбувайла. Холєра, думала СЏ, ці розфарбовані сучки Р№ гадки РЅРµ мають, СЏРєР° честь С—Рј випала - навчатися Р·С– РјРЅРѕСЋ РІ РѕРґРЅРѕРјСѓ класі. Коли-небудь РІРѕРЅРё зрозуміють. Коли-небудь РЅР° полицях РјРѕРґРЅРёС… книгарень Р·'являться яскраві книжечки Р· РјРѕС—Рј С–Рј'СЏРј, С– будуть юрмища шанувальників РЅР° презентаціях, С– виступи Сѓ столичних арт-кафе, С– фотосесії для гламурних жіночих журналів. Р’РѕРЅРё ще зрозуміють... РЇРєРѕСЃСЊ - здається, Р±СѓРІ початок березня - РІРѕРЅРё поставили мене РЅР° коліна. Просто так, заради розваги. РЇ жбурнула РІ РЅРёС… стільцем, плюнула РЅР° Р±СЂСѓРґРЅСѓ підлогу С– пішла. Пішла, щоб РЅРµ повертатися. Так померла колишня Злата. РЇ поклала РЅР° С—С— тіло три троянди білого кольору. РќРµ РґРІС–, Р° три. Так, РЅР° РІСЃСЏРє випадок, щоб Сѓ разі чого повернутися. РЇРє бачиш, Сѓ мене дуже швидко змінюється РґСѓРјРєР° РїСЂРѕ деякі речі. ІІІ Потім була ще РѕРґРЅР° школа, бурхливий роман С–Р· тринадцятирічним мачо С– ти. Його звали Максом. Р’С–РЅ мав очі кольору молочного шоколаду, обличчя Р С–РєРєС– Мартіна Р№ атлетичну статуру, Р° думав, що має, РєСЂС–Рј СѓСЃСЊРѕРіРѕ того, ще Р№ надзвичайну харизму. Рћ, той хлопчик щодня РїСЂРёРЅРѕСЃРёРІ білі троянди РїС–Рґ РјРѕС— РІС–РєРЅР° - РІС–СЂРёС€? Годинами стояв С– співав дурнуватих СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРёС… пісеньок, РґРѕРєРё СЏ РЅРµ виходила РґРѕ РЅСЊРѕРіРѕ. РўРѕРґС– РјРё йшли РґРѕ парку, сідали РЅР° обеліск, цілувалися Р№ багато розмовляли. Цей діалог Р±СѓРІ чимось РЅР° кшалт: - Рђ РІ РјРѕРіРѕ тата... - Рђ РІ моєї мами... - Зате РІ мене телефон крутіший Р·Р° твій... Замість телефону могло бути згадано фотоапарат, Р±СѓРґРёРЅРѕРє, школу, марку РѕРґСЏРіСѓ тощо, С– РІСЃРµ це було РЅР° Максову користь, Р±Рѕ РІС–РЅ мав батьків-бізнесменів, навчався РІ приватній школі С– взагалі вважався мажором. Але РјРѕС—Рј останнім аргументом завжди була РєРѕСЂРѕРЅРЅР° фраза: - Це РІСЃРµ фігня, адже СЏ набагато вродливіша Р·Р° тебе С– розумніша, Р° ще РІ мене велике майбутнє С– СЏ РїС–РґСѓ РІС–Рґ тебе, якщо ти будеш випендрюватися. Після цих слів РІС–РЅ мене міцно обіймав С– РіРѕРІРѕСЂРёРІ, що ніколи РЅС–РєРѕРјСѓ РЅРµ віддасть, Р° якщо це станеться, то РІС–РЅ Р±СѓРґРµ кінченим йолопом. Рђ потім цілував. Волого С– пристрасно. ... РЇРєРѕСЃСЊ РјРё гуляли РІ районі РјС–СЃСЊРєРѕС— лікарні Р№ побачили РІРЅРёР·Сѓ ставок. Спустилися РґРѕ жовтої затхлої РІРѕРґРё. Макс став переді РјРЅРѕСЋ навколішки, трохи РїС–РґРЅСЏРІ мені спідничку, опустив білий трикутничок стрінгів С– почав пристрасно цілувати мене там. РњРѕС— СЂСѓРєРё пестили Р№РѕРіРѕ темно-СЂСѓСЃСЏРІРµ волосся. РЇ важко дихала... Раптом СЏ відштовхнула Макса РІС–Рґ себе. - РЇ ще РЅРµ готова. - РЇ чекатиму РЅР° тебе, - РїРѕРєС–СЂРЅРѕ РІС–РґРїРѕРІС–РІ РІС–РЅ. - Знаєш, Р° СЏ теж іще РЅС– Р· РєРёРј РЅРµ Р±СѓРІ. РњРё пішли, С– потім СѓСЃРµ було СЏРє раніше. Макс співав СЃРІРѕС— суржикові серенади РїС–Рґ вікнами; залишав квіти РІ поштовій скриньці; писав РЅР° свіжопофарбованих стінах РїС–Рґ'С—Р·РґСѓ чорним маркером - ЗЛАТА; кидав СЃРІРѕСЋ брендову куртку РІ багнюку, щоб СЏ РїРѕ РЅС–Р№ пройшлася; Сѓ зливу роздягався РґРѕ РїРѕСЏСЃР° С– кричав, що кохає тільки мене. Р’С–РЅ Р±СѓРІ РјРѕС—Рј прислужником, такою СЃРѕР±С– живою іграшкою для втіх. Рђ СЏ... РЇ шукала твій номер. IV ... клаптик паперу Р· розмитими цифрами: 8-066... РўРІС–Р№ телефонний номер. Р† РјРѕСЏ СЂСѓРєР° набирає Р№РѕРіРѕ, щоб почути С…СЂРёРїРєРёР№ голос С– трохи помовчати. Розумієш, С–РЅРѕРґС– слова стають РЅР° заваді, Р° тиша така нестерпно напружена, що доводиться кидати слухавку Р№ бігти РґРѕ найближчого скверу, аби наплакатися досхочу. РђР±Рѕ просто впасти - впасти Сѓ порожнечу власної кімнати... РђР±Рѕ написати тобі зухвалого sms'Р°. ... ho4ew sexu - dzvony. V ... РњРё зустрілися РЅР° початку травня.В  Р† Р·РЅРѕРІСѓ падав РґРѕС‰, падав РґРѕС‰ РЅР° РјРѕС” стареньке провінційне містечко. РЇ поспішала РґРѕ тебе РєСЂС–Р·СЊ сирість, СЃРјРѕСЂС–Рґ, вуличну багнюку, РјРѕСЋ РјРѕРґРЅСѓ парасольку шматував вітер, С– СЏ розуміла, що нічого путнього Р· цієї зустрічі РЅРµ РІРёР№РґРµ. Але СЏ була мала. Р† СЏ була закохана. Знаєш, це страшна СЂС–С‡ - бути малою С– закоханою водночас. Вульгарний макіяж, джинсова РјС–РЅС–-спідничка,коротка біла куртка С– потрясна СЃРїС–РґРЅСЏ білизна, СЏРєРѕС— тобі, щоправда, РЅРµ судилося тоді побачити, - ти Р¶ так Р±РѕСЏРІСЃСЏ моєї цноти. РўРё стояв РЅР° східцях магазину побутової техніки, палив "Монте-Карло" С– тримав Сѓ руці РґРІР° червоні тюльпани. Що це - СЃРёРјРІРѕР» приреченості? РћРЅРґРµ РІРѕРЅРѕ, боженківське кладовище Р· РїРѕС…РјСѓСЂРѕСЋ маленькою капличкою. Полиняла РІРёРІС–СЃРєР° "Дешеві ритуальні послуги". Катастрофічна нестача місць для поховань. Мабуть, це тому, що там ховають РЅРµ тільки людські трупи, Р° Р№ людські надії. - РќРµ стрибай Сѓ калюжі. - РЇ Р¶ хочу скоріше підійти РґРѕ тебе! - РќРµ поспішай. - Рћ'кей, Р±СѓРґСѓ дивитися РїС–Рґ РЅРѕРіРё. РўР° РїС–Рґ ногами лише земля... - РҐР°-С…Р°-С…Р°, земля, Р° ти чого хотіла? РџС–Рґ ногами Сѓ РІСЃС–С… земля, РЅРµ тільки РІ тебе. - Можливо. - РҐР°, С…Р°-С…Р°-С…Р°, С…Р°-С…Р°. - Що смішного? - РўР° РЅС”, нічо. Просто СЏ планчика РєСѓСЂРЅСѓРІ, перш РЅС–Р¶ РґРѕ тебе прийти, С– дещо пригадав. Рђ, тримай, СЏ РѕСЃСЊ тюльпанчики тобі РїСЂРёРЅС–СЃ, С–Р· повагою.В  РЇ жбурнула С—С… Сѓ калюжу - С– РґРѕСЃС– РЅРµ СЂРѕР·СѓРјС–СЋ, чому, здається, парних чисел РЅРµ боялася. Що Р¶, бодай зараз пробач мені ту РїРѕС…РёР±РєСѓ, Р±Рѕ СЏ стомилася себе картати Р·Р° необачний вчинок часів раннього розквіту РјРѕРіРѕ тіла. - Отак ти мене поважаєш, РґР°?! - РѕР±СѓСЂРёРІСЃСЏ ти. - РќРµ ображайся, СЏ просто ненавиджу квіти, РІ мене РЅР° РЅРёС… алергія, - вже вкотре РІ своєму житті збрехала СЏ. Коли янголи помирають, РІРѕРЅРё починають безбожно брехати. - РўР° РЅС”, СЏ Р¶ нічо. РЇ стояла коло тебе. РЇ зазирала РІ твої кавові очі, СЏ хотіла бути твоєю, РІ РјРѕС—С… думках було забагато тебе. - Знаєш, Р° СЏ кохаю тебе Р· самісінького дитинства. - Гм, С…С–Р±Р° РјРё зустрічалися раніше? Р† СЏ нагадала тобі РїСЂРѕ РґРѕС‰ РЅР° Фурочці, РїСЂРѕ твій чорний спортивний костюм С– РїСЂРѕ СЃРІРѕС— ненафарбовані РІС–С—. Рђ ти почав розповідати мені РїСЂРѕ: - місцевих лярв, СЏРєРёС… ти встиг узути Сѓ СЃРІРѕС— сімнадцять; - батечка - начальника шостого відділу податкової міліції; - матір, братика, вітчима С– С—С…РЅС–Р№ двоповерховий Р±СѓРґРёРЅРѕРє; - et cetera, et cetera. РўРё, виявляється, минулоріч вступив РґРѕ РєРёС—РІСЃСЊРєРѕРіРѕ РЎСѓРІРѕСЂРѕРІСЃСЊРєРѕРіРѕ училища, але попався РЅР° егких наркотиках, С– тебе відтіля поперли Р·С– скандалом. Зрештою, батькові гроші РІСЃРµ владнали, ти обійшовся без великих РїСЂРёРіРѕРґ, але РјСѓСЃРёРІ повернутися РґРѕ Полтави. Р— твоїх РѕРїРёСЃС–РІ випливало, що РїРѕРІС–С— - нещасні дівчата Р· розбитими серцями, Р° злодії - справжні лицарі, СЏРєС– Р·Р° даму серця ладні перебити половину району, Р° Р·Р° зраду прострілити С—Р№ череп. РЇ думала: РѕСЃСЊ це С– С” справжня велика любов... РќС–. Банальна хіть - це ще РЅРµ справжня любов. Справжня любов РЅРµ має нічого спільного Р· дешевими емоціями. Справжня любов СѓСЃС–Рј пробачить, СѓСЃРµ пробачить. Справжня любов ніколи РЅРµ кличе РґРѕ вбивства. До самопожертви - так. РўРµ, РЅР° що пішов Христос заради нашого спасіння, - РѕСЃСЊ це справжня любов.В  Утім, РјРё РЅР° неї начхали. VI Дурнуваті були часи, дурнуваті Р№ веселі. Дев'ятий - РІРёРїСѓСЃРєРЅРёР№ - клас. Екзамени, та мені байдуже. РўРё отримував сотні РјРѕС—С… sms'С–РІ - С– мовчав. РЇ страждала, отже, СЏ жила. РўР° СЏРєРѕСЃСЊ РІРё Р· пацанами перестріли РЅР° вулиці Макса Р№ накидали Р№РѕРјСѓ РїРѕ самі РІСѓС…Р°. РўРё ненавидів Р№РѕРіРѕ. РќРµ через мене, РЅС–. РўРё заздрив Р№РѕРјСѓ - гарненькому синочкові батьків-бізнесменів, СЏРєРёР№ мав СѓСЃРµ те, чого РЅРµ вистачало тобі. Його любили. РџСЂРѕ РЅСЊРѕРіРѕ піклувалися. - РЈСЃС– РІРё, РїРѕСЂСЏРґРЅС–, носитесь С–Р· СЃРѕР±РѕСЋ, СЏРє дурень С–Р· писаною торбою, - просичав ти РєСЂС–Р·СЊ Р·СѓР±Рё Р№ вилаявся. Іншого разу СЏ подзвонила тобі Р№ попросила твоєї РґРѕРїРѕРјРѕРіРё. Наді РјРЅРѕСЋ збиткувалися дівчатка Р· РјРѕРіРѕ класу. Р’РѕРЅРё хотіли... Утім, ти пам'ятаєш, чого РІРѕРЅРё хотіли. Р† ти РґРѕРїРѕРјС–Рі. Певне, РЅРµ РјС–Рі вчинити інакше: так велів вуличний кодекс честі. Пам'ятаю ту СЋСЂР±Сѓ РіСЂС–Р·РЅРёС… пацанів, що відстоювали РјРѕСЋ честь... Вражало. Коли РІСЃРµ закінчилося, СЏ підійшла РґРѕ тебе Р№ подарувала РїСЂРѕР·РѕСЂРёР№ поцілунок Сѓ щоку. Але тобі було РїРѕ фіг. "Амфетамін - найкращі ліки проти дійсності". Рђ СЏ... Якщо хочеш знати, СЏ кохала РЅРµ тільки тебе - СЏ кохала Р№ того наркомана, СЏРєРёР№ СЃРёРґС–РІ Сѓ тобі, СЏРєРёР№ ставав сильнішим Р·Р° Людину РІ тобі - Людину, СЏРєСѓ створив Господь. РўРё наркоман, Р° СЏ С…С–Р±Р° РЅС–? Коли СЏ тільки те Р№ роблю, що повторюю твоє С–Рј'СЏ, РјРѕРІ мантру. Рђ втім... РЅС–, РЅРµ можна. Ім'СЏ - це табу. Згадаймо старожитніх юдеїв. РўРё - РјС–Р№ наркотик. РЇ плачу. РЇ кохаю тебе РґРѕ божевілля, СЏРє же СЏ кохаю тебе! Рћ РјРѕСЏ Р·РіСѓР±РЅР° РјСЂС–С”, грішна, вульгарна, Р±СЂСѓРґРЅР°. Господи, СЏРєР±Рё тільки можна було щось змінити. VII РЈСЃРµ починалося Р· нічого. Р’С–РЅ РІРёР±С–Рі Р·С– СЃРІРѕРіРѕ авта, наздогнав мене, розпочав СЂРѕР·РјРѕРІСѓ, РјРё обмінялися номерами. Адже РјРѕС— РїРѕРґСЂСѓРіРё говорили: якщо ти Сѓ Рї'ятнадцять РЅРµ маєш хлопця, то Сѓ двадцять С– поготів будеш РЅС–РєРѕРјСѓ РЅРµ потрібна. РћСЃС–РЅСЊ 2004 СЂРѕРєСѓ, РјРѕСЏ найбезглуздіша РѕСЃС–РЅСЊ... Іван. РЇРєРёРј РІС–РЅ Р±СѓРІ? РђР¶ СЃРѕСЂРѕРјРЅРѕ згадувати. Незугарний, РґРѕ того Р¶ трохи застарий для мене. Довготелесий, недбало одягнений, СЏРєРѕСЃСЊ вже дуже нагадував РіРѕРїРЅРёРєР° - спортивні костюми made in China, дешеві светри, голена голова, РїРѕРј'ятий фейс С– порожнеча РІ кишені. РљСѓРїР° комплексів щодо власного РґРѕРІРіРѕРіРѕ РЅРѕСЃР°, кепського РѕРґСЏРіСѓ Р№ РЅРёР·СЊРєРѕРіРѕ соціального статусу. Р’С–Рґ РЅСЊРѕРіРѕ пахло дешевою туалетною РІРѕРґРѕСЋ, коноплею, тютюном, РїРёРІРѕРј, СЂРёР±РѕСЋ, мастилом С– потом. РЇ ненавиджу цю СЃСѓРјС–С€ запахів, тому коли РјРё їхали Р№РѕРіРѕ автом, СЏ завжди відслонювала віконце. Утім, РІС–РЅ силкувався вдавати Р· себе інтелігента: РїРѕРІРѕРґРёРІСЃСЏ чемно, РіРѕРІРѕСЂРёРІ компліменти, діставав квитки РЅР° тупі комедії Р· Гвінет Пелтров С– цілував мене РІ напівтемному залі провінційного кінотеатру. Рђ потім... - РљСѓРґРё поїдемо? - РІС–РЅ поклав СЂСѓРєСѓ РЅР° РјРѕС” коліно. - РќРµ знаю. - Їдьмо РґРѕ мене РЅР° дачу. Р’С–РЅ РїСЂРёРІС–Р· мене РґРѕ старої напіврозваленої хати, що причаълася РІ РѕРґРЅРѕРјСѓ Р· глухих кутків Юрівки. Покошені РІС–РєРЅР° здавалися хижими. РЇ увійшла РґРѕ спальні - якщо тільки можна було назвати С—С— спальнею. РќР° благенькому дивані лежали Р±СЂСѓРґРЅС– простирадла. Р† була РЅС–С‡, сповнена відрази. Відрази РґРѕ Р±СЂСѓРґРЅРёС… простирадл, РґРѕ почорнілих стін, РґРѕ власного тіла. РЇ вирішила, що ліпше РІР±'СЋ себе, втоплю РІ чані Р· киплячим металом, закатаю РІ бетоні, але більше ніколи РЅРµ роздягатимусь для цього нікчеми. Нікчема, думала СЏ, таким РІС–РЅ С– залишиться, С– навіть СЃРїС–РґРЅСЏ білизна РІ РЅСЊРѕРіРѕ нікчемна - розтягнуті сімейні труси, СЃРёРЅС–, Сѓ смужечку, С– це Сѓ двадцять чотири СЂРѕРєРё, коли справжнє життя ще тільки починається!.. Мені хотілося втекти, але СЏ зазирнула РІ ті ненависні закумарені очі Р№ побачила РІ РЅРёС… таке розчарування, такий біль... Зрештою, СЏ залишилась. Р’С–РЅ намагався розпалити мене, але марно, СЏ нервувала, напружувалася, РІС–РЅ РЅС–СЏРє РЅРµ РјС–Рі увійти РІ мене, мені було боляче Р№ РѕРіРёРґРЅРѕ. Рђ коли РІСЃРµ скінчилося, СЏ залізла РїС–Рґ РєРѕРІРґСЂСѓ, СЏРєР° смерділа нафталіном, цвіллю Р№ тютюном, С– заснула, щоб прокинутися вранці С– Р·РЅРѕРІ розпочати боротьбу РјС–Р¶ СЃРѕР±РѕСЋ С– РЅРµ-СЃРѕР±РѕСЋ. Де СЏ - грішна Р№ бездумна,Р° РЅРµ-СЏ - уособлення святості. Іван тим часом пестив РјРѕС” тіло С– казав, що пишається моєю цнотою, Р° СЏ РїРѕРґСѓРјРєРё кричала:В  "РЎСѓРєР°, Р·РґРѕС…РЅРё! РЇ тебе ненавиджу!". РЇ РЅРµ приходила більше РґРѕ РЅСЊРѕРіРѕ. РЇ Р·РЅРѕРІСѓ шукала тебе. VIII РќРѕРІРёР№ СЂС–Рє, укотре Р·С– сльозами РЅР° очах. Далебі, СЏ могла поїхати РЅР° Південний вокзал С– граціозно стрибнути Р· моста. РўР° СЏ Р¶ поклялася СЃРѕР±С–, що Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕСЋ ціною віднайду тебе. РќР° жаль, наші РґСѓРјРєРё мають РїСЂРёРєСЂСѓ здатність утілюватися РІ життя. Випав СЃРЅС–Рі РЅР° провулки С– вулички, РЅР° застуджені дерева Р№ потомлені автомобілі, РЅР° весь РјС–Р№ СѓР±РѕРіРёР№ СЃРІС–С‚. Чи поринути Р· головою РІ Р№РѕРіРѕ холодну чистоту? Рћ РЅС–, скаже натовп, РїРѕРІРЅРёР№ вилинялих постсвяткових облич, ти вже РЅРµ РІ тому віці. РЈРїСЂРѕРґРѕРІР¶ РѕРґРЅРѕРіРѕ місяця СЏ тричі пофарбувала волосся. Р–С–РЅРєРё - чудернацькі створіння: інколи РІРѕРЅРё всерйоз гадають, що РІС–Рґ кольору волосся залежить С—С…РЅСЏ доля. РЇРєРµ Р¶ це РІСЃРµ-таки РіС–СЂРєРµ Р№ болюче слово - самотність...В РЎРїСЂРѕР±СѓР№ прочитати Р№РѕРіРѕ РїРѕ складах: РЎРђ-РњРћРў-НІСТЬ. Чуєш рінгтон СЃСѓРјСѓ?В  РЇ почала писати вірші. РџСЂРѕ безнадію, РїСЂРѕ ницість, підлоту, продажність наших РґСѓС€. Кохання РЅРµ помирає - помирає лише Р№РѕРіРѕ відсутність. Тільки РєРѕРјСѓ потрібні РјРѕС— вірші? РљРѕРјСѓ? Дівчаткам С–Р· неврівоженою РїСЃРёС…С–РєРѕСЋ, СЏРєС– вигукуватимуть, що СЏ the best, так?.. Таж РґСѓРјРєР° дівчаток зазвичай РЅРµ збігається Р· РґСѓРјРєРѕСЋ зрілих спитих поетів, СЏРєС– бояться втратити СЃРІРѕС” місце РїС–Рґ неоновим сонцем сучукрліту. IX РЇ шукала тебе, РІ кожному зустрічному шукала тебе. Р† РѕСЃСЊ - Сергій. Кохання? "Палений" сурогат. Несправжнє, несправжнє, несправжнє... РўР° РґРµ РІ цьому світі побачити справжність? Де? Може, РЅР° бігбордах? РЈ рекламних телероликах? РЈ РїРѕРїСЃРѕРІРёС… хітах напіводягнених співачок? Скажи мені, РґРµ? Мовчиш. Мовчиш, Р±Рѕ С– сам - СѓСЃСЊРѕРіРѕ-РЅР°-РІСЃСЊРѕРіРѕ жертва штучності. ... Сергій мав біцепси, судимість, двоповерховий Р±СѓРґРёРЅРѕРє Сѓ районі РљРёС—РІСЃСЊРєРѕРіРѕ вокзалу, собаку-пітбуля, простріляну РґРµ тільки можна "дев'ятку", тісні Р·РІ'СЏР·РєРё Р· криміналом, пневматичний пістолет, пару кастетів, запас екстазі Р№ певний авторитет. Утім, чому ти питаєш РїСЂРѕ це? РҐС–Р±Р° це характеризує людину? Чому тебе РЅРµ цікавить, СЏРєРёРј РІС–РЅ Р±СѓРІ СЃРїС–РІСЂРѕР·РјРѕРІРЅРёРєРѕРј? До чого прагнув? Чого Р±РѕСЏРІСЃСЏ? РџСЂРѕ що жалкував? РњСЂС–СЏРІ? РљРѕРіРѕ любив? Так, РІС–РЅ хотів мене приручити. Традиційна love story: то пестощі, то РїРѕРіСЂРѕР·Рё, вечори, притлумлені тьмяним СЃСЏР№РІРѕРј Р±СЂР°, запах свіжої білизни, дешеве шампанське РЅР° столику коло канапи, плитка такого СЃРѕР±С– шоколаду, СЏРєС–СЃСЊ там слова, банальні РѕР±С–Р№РјРё С– РЅС–СЏРєРёС… тобі інновацій. Що Р¶, РІС–РЅ бажав бачити РїРѕСЂСѓС‡ С–Р· СЃРѕР±РѕСЋ гарненьку лялечку - РІС–РЅ С—С— мав. Р† СЏ щосили намагалася бути лялькою, вільною РІС–Рґ РґСѓРјРѕРє, позбавленою болю. Гадаю, СЏРєР±Рё мені це вдалося, це Р± мене цілком задовольнило. Чом Р±Рё Р№ РЅС–? Рђ потім? Небажана вагітність, одруження, Р№РѕРіРѕ чергова судимість, рутина побуту? ... РќС–. РЇ Р¶ СЂРѕР·СѓРјРЅР° дівчинка. РҐ РЇ шукала тебе. Фанатично шукала - С– знайшла. РўРё стояв коло РєС–РѕСЃРєСѓ С–Р· самопальною РІРёРІС–СЃРєРѕСЋ "РџСЂРёР№РѕРј склотари", палив драп С– придуркувато реготався. Р–РёРІР° ілюстрація РґРѕ чергового гріхопадіння РІ історії людства.В  - РџСЂРёРІС–С‚. РЇРє справи? - Нормальок. Рђ ти СЏРє? Давно тебе РЅРµ бачив. РҐРѕС‡ курнути? - РќС”. - Р—СЂСЏ. Трава - це зелений Р±РѕРі. РЇ люблю С—С— більше Р·Р° маму... втім,В  РјРѕСЏ мама РєСѓСЂРІР°, РІРѕРЅР° мене зрадила, РЅСѓ, та це вже інша історія. РћС‚ тільки РЅР° греця ти лізеш мені РІ душу? РќР° греця ти взагалі живеш, сучко? - РЇ тебе кохаю. - РўРё віршики пишеш, РґР°? Р•, СЏ раніш теж писав. Рђ тепер уже РЅРµ хочу писати. Здохнути хочу. Здохнути молодим. Рђ ти чого хочеш? - РЇ тебе кохаю. - Брешеш, Сѓ таких ляльок, СЏРє ти, немає почуттів. Р† те, що ти РЅРµ хочеш зробити тягу драпу, означає лише РѕРґРЅРµ: ти мене РЅРµ поважаєш, ти інша, таких гарних С– божевільних РЅР° Землі РЅРµ клепають. - РЇ тебе кохаю. - Доведи. - РЇРє? - РќСѓ, ти Р¶ доросла дівчинка, невже РЅРµ знаєш, СЏРє зробити приємне пацану? - РќС”... - Поїхали РЅР° Р—РёРіС–РЅР°, навчу. - Рђ ти будеш мене після цього кохати? - Да, РјРѕСЏ принцесо, Р±СѓРґСѓ. ... С– РјРё сіли РІ зустрічне таксі. В  XI РћРґРЅРѕРіРѕ РґРЅСЏ СЏ РїСЂРѕРєРёРЅСѓСЃСЏ вільною. Зашию пошматоване серце. РћРґРЅРѕРіРѕ РґРЅСЏ СЏ таки змушу себе забути РїСЂРѕ тебе, викреслю Р·С– СЃРІРѕРіРѕ записника твоє С–Рј'СЏ, СЏРє Бог викреслює імена смертних С–Р· РєРЅРёРіРё життя. РўР° РґРѕ цього треба ще дожити. РҐРѕС‡ Р±Рё просто дописати РґРѕ кінця. ... РњРѕС” тіло створене для твоїх долонь, повторювала СЏ СЃРѕР±С– РІСЃС– ці СЂРѕРєРё, С– того березневого РґРЅСЏ заради тих долонь ладна була світу зректися.Атож, зректися світу Сѓ РїРѕС…РјСѓСЂС–Р№ Рї'ятиповерхівці (останній РїС–Рґ'С—Р·Рґ, перший поверх, чорні надтріснуті двері ліворуч, відбитий номер, спалена РєРЅРѕРїРєР° РґР·РІС–РЅРєР°), РїС–Рґ плакатами Цоя, РЅР° вузенькій софі. Екзистенційна драма для РґРІРѕС…. РќС–, РЅРµ для РґРІРѕС…. Адже Р±СѓРІ ти С– була СЏ, але разом Р· тим РЅРµ було нас. - РќРµ цілуй мене. Благально зазирнула РІ шоколадний РІРёСЂ твоїх очей: - Чому? - РЇ тебе РЅРµ люблю, ти Р¶ знаєш сама. Ліпше покажи суперклас, ти Р¶ можеш. Так, СЏ могла. РЇ ладна була робити мінет - аби тільки РЅРµ відпускати твоїх РєСЂРёР». Рђ потім кричала, що куплю клофелін. - Р— РІС–РєРѕРј минеться, принцесо, - СЃРјС–СЏРІСЃСЏ ти, проводячи СЂСѓРєРѕСЋ РїРѕ моєму волоссі. ХІІ Перефарбувала волосся РЅР° чорне Р№ вирішила, що щастя - РЅРµ для таких нездар, СЏРє СЏ. Р† РІСЃРµ РІ мене було чорним: РґСѓРјРєРё, СЃРїС–РґРЅСЏ білизна, РґРЅС–... Скільки себе пам'ятаю, завжди вимірювала СЃРІРѕСЋ життєздатність бажанням писати. РџРёСЃСЊРјРѕ школярки, новенька авторучка, дешевий пафос. Учора РІРѕРЅР° пішла, щоб РєСѓРґРё-небудь піти. Учора РїРѕРІРЅСЏ налилася достиглим РІРёРЅРѕРј. Р† РґСЂС–Р±РЅС– калюжі намагалися вловити РїРѕРІРЅСЋ, увібрати РІ себе С—С— криваве світло. Учора була РЅС–С‡. Р† була пітьма.РќС–, насправді пітьми РЅРµ було - була тільки нестача твого світла. РўР° РІСЃРµ це було учора. Рђ СЃСЊРѕРіРѕРґРЅС–... СЃСЊРѕРіРѕРґРЅС– РІ СЏРєС–Р№СЃСЊ С–Р· гамірних забігайлівок померла любов, так С– РЅРµ дочекавшись продовження вчорашнього РґРЅСЏ. Так С– РЅРµ доживши РґРѕ РґР·РІС–РЅРєР°, РґРѕ наступної трикрапки, РґРѕ чергової тавтології. РЎСЊРѕРіРѕРґРЅС– Р±СѓРІ день. РћРґРёРЅ Р· тих, що приносять присмак дощу. РћРґРёРЅ Р· тих, що викидають Р·-РїС–Рґ землі рожеві стрічки дощових черв'СЏРєС–РІ. Р† ці черв'СЏРєРё - теж лише частина Великої Гри, СЏРєСѓ Р·РґС–Р№СЃРЅСЋС” хтось незбагненний.В  Р— мрією жити легко. Іноді. Коли немає сильного дощу. XIII РЇРє могло статися, що ти - Р±СЂСѓРґРЅРёР№, морально РІР±РѕРіРёР№, вічно Рї'СЏРЅРёР№ С– обкурений - обернувся РІ РјРѕС—Р№ СѓСЏРІС– РЅР° романтичного СЂРѕР·Р±С–Р№РЅРёРєР°, такого СЃРѕР±С– заблудлого лицаря? РЇРєР° магічна сила спричинила таке перетворення? РјРё зустрілися. Через місяць. Тринадцятого квітня. Р† Р·РЅРѕРІ поїхали РЅР° Р—РёРіС–РЅР°. - РЇ тебе кохаю. - Блін, ти Р·РЅРѕРІСѓ задовбуєш?- лютився. - Бери СЃРІС–Р№ РѕРґСЏРі С– вшивайся РЅР° С…СЂС–РЅ, кончена. - Вибач, якщо тебе образила, - промовила Р№ почала одягатися. РўРё витяг цигарку. Підпалив. Затягнувся декілька разів РґРёРјРѕРј. Р–Р±СѓСЂРЅСѓРІ недопалок Сѓ кватирку. - РўРё що, С…РІРѕСЂР°? - РќС”. - РўРѕРґС– РЅР° РєРёР№ ляд одягаєшся? - РўРё сам наказав. - Жарт, С…Р°. РҐРѕРґРё РґРѕ мене. - Навіщо? - РЎ-СЃСѓРєРѕ! РўРё що, РЅС” РІ тємє, РґР°?! Приголомшливий удар РїРѕ обличчю, СЏ падаю РЅР° софу, РєСЂРѕРІ Р· розбитої РіСѓР±Рё, ти йдеш РґРѕ ванної кімнати, мочиш СЏРєСѓСЃСЊ ганчірку, прикладаєш РґРѕ моєї РіСѓР±Рё, СЏ відчуваю холод С– пекучий біль, ти нахабно дивишся мені Сѓ вічі С–... - РЇ тебе теж люблю. РЇРє сестру. Вибач, інколи зриває дах. РҐРѕС‡, СЏ тебе поцілую? - РЈРіСѓ. Поцілував, але мені легше РЅРµ стало. Розумієш, фізичний біль - ніщо РІ РїРѕСЂС–РІРЅСЏРЅРЅС– Р· болем душевним. - Злато, блін, ти вже задовбала, чим незадоволена? РЇ тебе РІР·СѓРІ? РЈР·СѓРІ. Поцілував? Поцілував. Телефонну РєРЅРёРіСѓ Р· твоєї мобілки видалив? Видалив. Рђ знаєш, навіщо СЏ це Р·СЂРѕР±РёРІ? Щоб ти, СЃСѓРєРѕ, СЂС–Р·РЅРёРј фраєрам РЅРµ дзвонила. РќРµ хочу, щоб РјРѕСЏ краля Р· СЂС–Р·РЅРёРјРё гандонами жарилася. - Немає РІ мене РЅС–СЏРєРёС… гандонів. РЇ тебе кохаю. - РќРµ РІС–СЂСЋ. - РќРµ РІС–СЂРёС€, що тебе можна любити?.. - РЎСѓРєР°.... - Рђ СЏ таки люблю. - РўРё доросла дівчинка, РїРѕРІРёРЅРЅР° сама РІСЃРµ розуміти. РЇ заовбався вже так жити. - РўРѕ живи інакше. - РўРё - ніхто для мене, - вирячився. - Ніхто, розумієш? РЇ дивлюся РЅР° тебе, Р° бачу порожнє місце. Тебе немає. РћС‚ навіть Свєтка - С”. Рђ тебе - немає. Отже, мене немає. - Р—Р° віщо Р¶ так? - Р—Р° віщо? РќСѓ... Схотілося мені так. XIV Чи вкоротити СЃРѕР±С– РІС–РєСѓ? Просто так. Щоб подивитися РЅР° тебе Р·РіРѕСЂРё. РЈ поетів С– мазохістів - спільна насолода: насолода болем. XI РћРґРЅРѕРіРѕ РґРЅСЏ СЏ РїСЂРѕРєРёРЅСѓСЃСЏ вільною. Зашию пошматоване серце. РћРґРЅРѕРіРѕ РґРЅСЏ СЏ таки змушу себе забути РїСЂРѕ тебе, викреслю Р·С– СЃРІРѕРіРѕ записника твоє С–Рј'СЏ, СЏРє Бог викреслює імена смертних С–Р· РєРЅРёРіРё життя. РўР° РґРѕ цього треба ще дожити. РҐРѕС‡ Р±Рё просто дописати РґРѕ кінця. ... РњРѕС” тіло створене для твоїх долонь, повторювала СЏ СЃРѕР±С– РІСЃС– ці СЂРѕРєРё, С– того березневого РґРЅСЏ заради тих долонь ладна була світу зректися.Атож, зректися світу Сѓ РїРѕС…РјСѓСЂС–Р№ Рї'ятиповерхівці (останній РїС–Рґ'С—Р·Рґ, перший поверх, чорні надтріснуті двері ліворуч, відбитий номер, спалена РєРЅРѕРїРєР° РґР·РІС–РЅРєР°), РїС–Рґ плакатами Цоя, РЅР° вузенькій софі. Екзистенційна драма для РґРІРѕС…. РќС–, РЅРµ для РґРІРѕС…. Адже Р±СѓРІ ти С– була СЏ, але разом Р· тим РЅРµ було нас. - РќРµ цілуй мене. Благально зазирнула РІ шоколадний РІРёСЂ твоїх очей: - Чому? - РЇ тебе РЅРµ люблю, ти Р¶ знаєш сама. Ліпше покажи суперклас, ти Р¶ можеш. Так, СЏ могла. РЇ ладна була робити мінет - аби тільки РЅРµ відпускати твоїх РєСЂРёР». Рђ потім кричала, що куплю клофелін. - Р— РІС–РєРѕРј минеться, принцесо, - СЃРјС–СЏРІСЃСЏ ти, проводячи СЂСѓРєРѕСЋ РїРѕ моєму волоссі. ХІІ Перефарбувала волосся РЅР° чорне Р№ вирішила, що щастя - РЅРµ для таких нездар, СЏРє СЏ. Р† РІСЃРµ РІ мене було чорним: РґСѓРјРєРё, СЃРїС–РґРЅСЏ білизна, РґРЅС–... Скільки себе пам'ятаю, завжди вимірювала СЃРІРѕСЋ життєздатність бажанням писати. РџРёСЃСЊРјРѕ школярки, новенька авторучка, дешевий пафос. Учора РІРѕРЅР° пішла, щоб РєСѓРґРё-небудь піти. Учора РїРѕРІРЅСЏ налилася достиглим РІРёРЅРѕРј. Р† РґСЂС–Р±РЅС– калюжі намагалися вловити РїРѕРІРЅСЋ, увібрати РІ себе С—С— криваве світло. Учора була РЅС–С‡. Р† була пітьма.РќС–, насправді пітьми РЅРµ було - була тільки нестача твого світла. РўР° РІСЃРµ це було учора. Рђ СЃСЊРѕРіРѕРґРЅС–... СЃСЊРѕРіРѕРґРЅС– РІ СЏРєС–Р№СЃСЊ С–Р· гамірних забігайлівок померла любов, так С– РЅРµ дочекавшись продовження вчорашнього РґРЅСЏ. Так С– РЅРµ доживши РґРѕ РґР·РІС–РЅРєР°, РґРѕ наступної трикрапки, РґРѕ чергової тавтології. РЎСЊРѕРіРѕРґРЅС– Р±СѓРІ день. РћРґРёРЅ Р· тих, що приносять присмак дощу. РћРґРёРЅ Р· тих, що викидають Р·-РїС–Рґ землі рожеві стрічки дощових черв'СЏРєС–РІ. Р† ці черв'СЏРєРё - теж лише частина Великої Гри, СЏРєСѓ Р·РґС–Р№СЃРЅСЋС” хтось незбагненний.В  Р— мрією жити легко. Іноді. Коли немає сильного дощу. XIII РЇРє могло статися, що ти - Р±СЂСѓРґРЅРёР№, морально РІР±РѕРіРёР№, вічно Рї'СЏРЅРёР№ С– обкурений - обернувся РІ РјРѕС—Р№ СѓСЏРІС– РЅР° романтичного СЂРѕР·Р±С–Р№РЅРёРєР°, такого СЃРѕР±С– заблудлого лицаря? РЇРєР° магічна сила спричинила таке перетворення? РјРё зустрілися. Через місяць. Тринадцятого квітня. Р† Р·РЅРѕРІ поїхали РЅР° Р—РёРіС–РЅР°. - РЇ тебе кохаю. - Блін, ти Р·РЅРѕРІСѓ задовбуєш?- лютився. - Бери СЃРІС–Р№ РѕРґСЏРі С– вшивайся РЅР° С…СЂС–РЅ, кончена. - Вибач, якщо тебе образила, - промовила Р№ почала одягатися. РўРё витяг цигарку. Підпалив. Затягнувся декілька разів РґРёРјРѕРј. Р–Р±СѓСЂРЅСѓРІ недопалок Сѓ кватирку. - РўРё що, С…РІРѕСЂР°? - РќС”. - РўРѕРґС– РЅР° РєРёР№ ляд одягаєшся? - РўРё сам наказав. - Жарт, С…Р°. РҐРѕРґРё РґРѕ мене. - Навіщо? - РЎ-СЃСѓРєРѕ! РўРё що, РЅС” РІ тємє, РґР°?! Приголомшливий удар РїРѕ обличчю, СЏ падаю РЅР° софу, РєСЂРѕРІ Р· розбитої РіСѓР±Рё, ти йдеш РґРѕ ванної кімнати, мочиш СЏРєСѓСЃСЊ ганчірку, прикладаєш РґРѕ моєї РіСѓР±Рё, СЏ відчуваю холод С– пекучий біль, ти нахабно дивишся мені Сѓ вічі С–... - РЇ тебе теж люблю. РЇРє сестру. Вибач, інколи зриває дах. РҐРѕС‡, СЏ тебе поцілую? - РЈРіСѓ. Поцілував, але мені легше РЅРµ стало. Розумієш, фізичний біль - ніщо РІ РїРѕСЂС–РІРЅСЏРЅРЅС– Р· болем душевним. - Злато, блін, ти вже задовбала, чим незадоволена? РЇ тебе РІР·СѓРІ? РЈР·СѓРІ. Поцілував? Поцілував. Телефонну РєРЅРёРіСѓ Р· твоєї мобілки видалив? Видалив. Рђ знаєш, навіщо СЏ це Р·СЂРѕР±РёРІ? Щоб ти, СЃСѓРєРѕ, СЂС–Р·РЅРёРј фраєрам РЅРµ дзвонила. РќРµ хочу, щоб РјРѕСЏ краля Р· СЂС–Р·РЅРёРјРё гандонами жарилася. - Немає РІ мене РЅС–СЏРєРёС… гандонів. РЇ тебе кохаю. - РќРµ РІС–СЂСЋ. - РќРµ РІС–СЂРёС€, що тебе можна любити?.. - РЎСѓРєР°.... - Рђ СЏ таки люблю. - РўРё доросла дівчинка, РїРѕРІРёРЅРЅР° сама РІСЃРµ розуміти. РЇ заовбався вже так жити. - РўРѕ живи інакше. - РўРё - ніхто для мене, - вирячився. - Ніхто, розумієш? РЇ дивлюся РЅР° тебе, Р° бачу порожнє місце. Тебе немає. РћС‚ навіть Свєтка - С”. Рђ тебе - немає. Отже, мене немає. - Р—Р° віщо Р¶ так? - Р—Р° віщо? РќСѓ... Схотілося мені так. XIV Чи вкоротити СЃРѕР±С– РІС–РєСѓ? Просто так. Щоб подивитися РЅР° тебе Р·РіРѕСЂРё. РЈ поетів С– мазохістів - спільна насолода: насолода болем. XV РўРё РїРѕРґР·РІРѕРЅРёРІ С– сказав, що чекатимеш Рї'ять хвилин.В  Згадую, СЏРє мерщій влізла РІ зелений сарафан, нашвидкоруч зробила макіяж, взула білі босоніжки РЅР° підборах, побігла РґРѕ авта. РЇ тобі вірила; знаєш, СЏРє це - вірити? Мовчиш, Р±Рѕ ти ніколи РЅС–РєРѕРјСѓ РЅРµ РІС–СЂРёРІ. РЇ дивлюсь РЅР° тебе - закохано, СЏРє завжди, ти нервуєшся, заїжджаєш Сѓ якесь СѓР±РѕРіРµ РїРѕРґРІС–СЂ'ячко, обіймаєш мене, цілуєш... Цілуєш. Забувши, що таких, СЏРє СЏ, РЅРµ цілують. Долонею РїРѕ керму. - Злато, РІ мене проблеми. - ? - РўРё РїРѕРІРёРЅРЅР° зрозуміти. РќСѓ, блін, пробач, СЏ РЅРµ хотів, але... - ? - РЇ тебе програв. РњС–Р№ погляд зупиняється, Р° Р· РІСѓСЃС‚ зривається лише РѕРґРЅРµ слово: - РљРѕРјСѓ? - Поїхали, покажу. Поїхали. Показав. Ба, віддав, наче використану СЂС–С‡. Р† РєРѕРјСѓ? Сорокарічному авторитетові. Зморшкувате обличчя, СЂС–Р·РєРёР№ запах парфуму, колючі блакитні очі. Р† немає шляху назад. РћСЃСЊ тоді СЏ вперше РІ своєму житті спробувала трави. РќРµ могла Р¶ СЏ віддатися цьому чужакові просто так! Господи! Чуєш, Господи! РћСЃСЊ так РўРІРѕС— діти коять гріхопадіння. Господи! Невдячні діти РўРІРѕС— гублять крила, що РўРё дав С—Рј. Безсилий твій Бог, сказав Р±Рё ти мені, але знаєш, твій Р±РѕРі - трава - безсилий також. РЇ анітрохи РЅРµ СЃРї'яніла. РЇ пручалася, кликала тебе, Р° ти СЃРёРґС–РІ РЅР° РєСѓС…РЅС–, РїРёРІ РєРѕРЅСЊСЏРє С– вирізав СЃРІРѕС— ініціали РЅР° стільниці. Олег Вікторович звичним жестом РєРёРЅСѓРІ РЅР° підлогу Р·С–РІ'ялу пелюстку презерватива Р№ поцілував РјРѕС— СЂСѓРєРё. Мовляв, РґСЏРєСѓСЋ Р·Р° сеанс. РўРѕРґС– увійшов ти Р№ мовчки витер РјРѕС— сльози. XVI Відчай, СЏРєРёР№ врізається РІ душу, РЅС–Р±Рё натягнута нитка - РІ долоню. Р† біль - нічого, РєСЂС–Рј болю. Біль РЅРµ зрадить мене, Р° решта - питання часу. XVII Нічні кошмари. Надщерблене скло, незнайомі обличчя, СЃРјРѕСЂС–Рґ чаклунського варива. Піти геть? Майнути РєСЂС–Р·СЊ РґРІС–СЂРЅРёР№ отвір С– - бігти, бігти, бігти... "Біжи, Лоло, біжи!" Р’С–Рґ чорного, РІС–Рґ білого, РІС–Рґ РЅСЊРѕРіРѕ, врешті-решт, РІС–Рґ себе, СЏРє це РЅРµ банально звучить. РќР° фініші зустріне щастя. Думаєш, зустріне?.. XVIII Рђ РІ іншому СЃРЅС– РґРѕ мене несподівано прийшов Макс. Постукав Сѓ РІС–РєРЅРѕ, РІСЃРјС–С…РЅСѓРІСЃСЏ своєю ріккімартінською усмішкою С– заспівав СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРёР№ романс. - РќРµ викидай наших фоток, - РїРѕРїСЂРѕСЃРёРІ наостанок. - Але Р· часом РЅР° РЅРёС… Р·'являться жовті плями, С– майже неможливо Р±СѓРґРµ розпізнати СЂРёСЃРё облич. - Знаю. - РњРё забудемо РѕРґРЅРµ РѕРґРЅРѕРіРѕ. - РќС–. Пам'ять РЅРµ допустить цього. XIX ... Р— досадою жмакаєш сторінку. Бачиш, тобі вже РѕРіРёРґРЅРѕ читати. Рђ мені Р· цим жити. РўРІРѕСЏ улюблена фраза: - РўРѕР±С– місце РІ психушці. Там ти зустрінеш таких же схиблених, СЏРє С– сама. Рђ потім підлікуєшся, перестанеш писати РјСѓРґРЅСЋ, С– СЏ Р·СЂРѕР·СѓРјС–СЋ, що ти змінилася РЅР° краще. РҐРҐ РўРІРѕС—С… РґСЂСѓР·С–РІ було троє, ти четвертий. - РЇРє справи? - Так СЃРѕР±С–, Р° ти СЏРє? - РЈСЃРµ Рѕ'кей. Пацани, це Злата, РјРѕСЏ... С…Р°-С…Р°... майбутня дружина. Злато, це Ігор, - ти показав РЅР° хлопця РІ СЃС–СЂРѕРјСѓ светрі, що СЃРёРґС–РІ Р·Р° кермом, - Рђ це Юрко, РјС–Р№ РѕРґРЅРѕРіСЂСѓРїРЅРёРє, РЅСѓ, Влада ти знаєш. - РќРµ знаю. - РќС–? РђР¶ РѕСЃСЊ РІС–РЅ, чувачелло. Якщо схочеш ширнутися, звертайся РґРѕ РЅСЊРѕРіРѕ, РІС–РЅ тобі, СЏРє мені, РЅР° шару дасть. - РўРё Р¶ знаєш, СЏ РЅРµ вживаю наркоту. - Рђ, пацани, РІРѕРЅР°, тіпа, порядочна, РЅРµ Рї'С”, РЅРµ РєСѓСЂРµ, тіки пацанам дає. РҐР°-С…Р°, С…Р°-С…Р°-С…Р°, С…Р°. РњРё приїхали РЅР° Нижні Млини, РЅР° Ігореву дачу, С– цього разу РІСЃРµ було надто РґРѕР±СЂРµ, щоб сприйматися Р·Р° реальність. Затишний двоповерховий Р±СѓРґРёРЅРѕРє, рожеві простирадла, що пахли Рј'ятою С– свіжістю. наші тіла схрещені, ти цілуєш РјРѕС— вуста, ти забираєш Р· РЅРёС… душу. РђРіРѕРЅС–СЏ насолоди, СЏ безпорадно відкидаюся РЅР° подушках. Раптом РґРѕ кімнати заходить обдовбаний Ігор С–Р· пістолетом, натискає РЅР° гачок, влучає РІ горщик С–Р· пальмою, керамічні уламки падають РЅР° підлогу, земля розсипається, Ігор істерично сміється. РўРё миттєво встаєш, валиш Р№РѕРіРѕ РЅР° килим, відбираєш Р·Р±СЂРѕСЋ, щось РіРѕРІРѕСЂРёС€, РІС–РЅ просить вибачення, швидко Р№РґРµ, СЏ ховаюся РїС–Рґ РєРѕРІРґСЂСѓ, ти РєСѓРґРёСЃСЊ зникаєш С– повертаєшся Р· пляшкою марочного РІРёРЅР° Р№ РґРІРѕРјР° келихами. - Мала, РІРёРї'ємо? - Рћ'кей. РўРё розлив РІРёРЅРѕ Сѓ келихи. - РќСѓ, Р·Р° тебе. - Р—Р° насю - РџРёР№, мала, РґРѕ РґРЅР°. - Рџ'СЋ. - РўРё вродлива. РЇ тебе хочу. - РўРѕ РІС–Р·СЊРјРё мене. Р’С–Р·СЊРјРё Сѓ подарунок. Назавжди. РўРё Р¶ можеш? - Можу. Р† ти Р·РЅРѕРІСѓ поцілував мене РІ РіСѓР±Рё, РІРґСЂСѓРіРµ РІ житті. Р† СЏ була щаслива тими поцілунками, незважаючи РЅС– РЅР° мігрень, РЅС– РЅР° тремтіння РІ колінах, РЅС– РЅР° той беззаперечний факт, що вже завтра тобі Р±СѓРґРµ начхати РЅР° мене. Чи кохав ти мене - хоча Р± трошечки, хоча Р± тієї миті? РќРµ знаю. Але хочу вірити РІ це. Так легше... розумієш?.. Рђ РЅР° ранок, коли Р· чадного бульбулятора, немов старий джин, виринав РґРёРј, РјРё Р· тобою посварилися. Звичайнісінька СЃРѕР±С– сварка, що ознаменувалася: - розбитим сервізом Ігоревих батьків, Р·Р° СЏРєРёР№ ті заплатили Рї'ятсот євро; - підпаленими шторами; - РјРѕС—Рј розбитим РЅРѕСЃРѕРј С– глибоким РїРѕСЂС–Р·РѕРј РЅР° правій сідниці (там С– РґРѕСЃС– шрам). XXI РЇ РЅРµ маю хисту РґРѕ пророцтв, С– мовами світу РЅРµ володію, С– плину річки спинити РЅРµ можу, натомість велику любов маю... РўРѕ це - любов?! Схилімо голови, перш РЅС–Р¶ недбало кинути квіти РґРѕ меморіалу РјСЂС–С—. РўС– самі помаранчеві троянди, СЏРєРёС… ти так С– РЅРµ встиг мені подарувати. XXII РњРѕС” щастя згвалтували, СЏРє С– мене саму. Правда, звучить СЏРєРѕСЃСЊ буденно. Р—РіС–РґРЅРѕ Р·С– статистикою, сексуального насилля так чи інак зазнавала кожна РґСЂСѓРіР° жінка України. Гадаєш, твоя Злата впала Сѓ крайнощі? РќС–, любий. Р’РѕРЅР° вмила обличчя, зробила макіяж, підправила зачіску Р№ пішла далі. РўРё Р·РЅРѕРІСѓ жмакаєш папір. "Цинічна С…РІРѕР№РґР°!.." Але Р¶, любий, саме ти став батьком РјРѕРіРѕ цинізму. РўР° Р№ С…С–Р±Р° РЅРµ ти волів, щоб СЏ стала Р±СЂСѓРґРЅРѕСЋ?.. Рђ то, казав, СЏ надто ідеальна, С– це тебе напружує. ... Невдовзі після нашої Р· тобою сварки РЅР° РјС–Р№ телефон дзвонить Влад С– повідомляє, що ти потрапив РґРѕ лікарні. РњРё домовляємось зустрітися РЅР° зупинці Р№ разом їхати РґРѕ тебе. Справді - РЅР° зупинці Влад. Р’С–РЅ хапає мене Р·Р° СЂСѓРєСѓ, веде РґРѕ Ігоревого джипа, Ігор Р·Р° кермом, РѕР±РёРґРІР° сміються. Влад жбурляє мене РЅР° заднє СЃРёРґС–РЅРЅСЏ, сам сідає РїРѕСЂСѓС‡, Ігор наддає газу. РЇ знаю, що РІС–РЅ, СЏРє завжди, обдовбаний, С– РїРѕРґСѓРјРєРё благаю Бога, щоб Р’С–РЅ цього разу вберіг мене РІС–Рґ автопригоди.В  - Неужели ты Рё правда думала, что РѕРЅ РІ больнице? - Да. - Глупая девочка, РіРґРµ твоя логика, РѕРЅ Р±С‹ сам сообщил.В  - Что ты СЃРѕ РјРЅРѕР№ сделаешь? - Рђ ты как думаешь? - РЇ РЅРµ знаю. - Р